Опис 

Батьківщиною Кампонотус нікобаренсіс служить практично вся Південно-Східна Азія. Вони живуть як у В'єтнамі, Лаосі та Таїланді, так й в Китаї, Індії й навіть на Нікобарських островах, звідки й пішла їхня назва. На відміну від своїх побратимів з помірної смуги, даний вид кампонотусів здатний селитися не тільки в деревині, а й майструвати підземні міста, проте, найчастіше вони вибирають те, що їм підносить природа: порожні кокоси, стебла бамбука, купа сухого листя й т.д. Сім'ї цього виду численні й за наявності однієї матки можуть розростатися до 1-2 тисяч особин, а  за наявності двох та більше маток у колонії й того більше. Личинки гладкі та не мають яскраво вираженої шиї, як у тих же Harpegnathos venator, а в процесі зростання, перед лялечкою, плетуть собі щільний кокон. 

Розміри та забарвлення camponotus nicobarensis

Нікобаренсеси досить великий (для європейських широт), гарний вид. Навіть робітники здатні похвалитися своїми розмірами в 5-8 мм, а "солдати" тим більше - 9-11 мм. Матка виростає до 14 мм. Хоча це й не найбільший вид у мурашиному царстві, проте непідготовленого глядача вони справді здатні вразити своїми розмірами, а кіпера радуватимуть можливістю красивої макрозйомки та зручністю спостереження.  Забарвлення у цього виду мурашок коричневе, або чорно-коричневе. У великих особин червоно-жовтогаряча голова. Матки можуть мати різні забарвлення та відрізнятися друг від друга у різних колоніях, а також й усередині однієї й тієї. Одні поєднують у собі відразу кілька кольорів, інші мають лише червону голову, а треті можуть бути повністю чорними.

Організація колонії camponotus nicobarensis

Колонії, як правило, моногінні, але в природі трапляються й полігінні. Добре виражений поліморфізм не дасть спостерігачам занудьгувати, оскільки відразу видно, хто має чим займатися, а хто намагається вислизнути від своїх обов'язків.  Матки здатні самостійно засновувати нові колонії, але іноді вони повертаються в старі сім'ї, де продовжують життя як додаткові продовжувачі мурашиного роду.

Особливості виду nicobarensis

Спостерігати за цими Кампами – одне задоволення. Поки колонія невелика, вони поводяться дуже обережно й, навіть, повільно, але коли вона зміцніє, коли їжі та води буде в достатку, а кількість сестер перевалить за першу сотню, ось тут ці мурашки розквітають у всій своїй красі. Якщо ви нещодавно завели собі колонію Camponotus nicobarensis і бачите, що робітники малорухливі та сидять біля матки, не варто лякатися, це їхня нормальна поведінка. Багатьох може це здивувати, але ці мурахи досить галасливі. Вся справа в їхній особливій мові спілкування. Якщо їх поселити в акриловий або гіпс-акриловий формикарій, то ночами можна почути безліч дрібних постукувань, які створюються за допомогою загостреного черевця. Видовище це дуже незвичайне та цікаве. А інформація, що повідомляється своїм родичам, безпосередньо залежить від частоти таких постукувань.  За своїм характером Нікобаренсеси досить мирні та не агресивні істоти. Вони намагаються уникати сутичок з іншими колоніями та не лізти на рожен, але своє гніздо вони захищатимуть як останній раз. Еволюція обділила цей вид отруйним жалом, але не дивлячись на це, укуси їх досить неприємні, а часом болючі. Але і це не все, тому що в наявності вони мають відмінну хімічну зброю (за що їх і прозвали реактивними). Для людини воно не є небезпечним, але для інших комах є дуже вагомим приводом обійти гніздо якнайдалі.

Рекомендації щодо догляду nicobarensis

Ці мурахи чудово підійдуть для новачків. Вони не вимагають зимівлі та дуже невибагливі у догляді. Їх можна без особливих проблем селити в будь-яких типах формикаріїв, але враховуючи їх тропічне походження, найкраще підійдуть гіпсові, або ітонгові. Для поціновувачів всього натурального, можна сміливо рекомендувати дерев'яні формикарії, що мають відмінну систему зволоження. Проте, цей вид чудово пристосовується, т.к. в дикій природі живе і в дуже вологих і в дуже посушливих місцях, тому вологість можна підтримувати на середньому значенні в 70-75%. До температурних перепадів ці малюки звикли, тому вільно переносять спад до +15 градусів, а ідеальна температура для утримання коливається в діапазоні 24-28 градусів. У жодному разі не можна піддавати колонію впливу прямих сонячних променів, це пересушить формикарій, а волога швидко випарується з самих мурах і вони можуть загинути. Також, не варто ставити формикарій поряд з акустичними системами та на поверхні з частою вібрацією (комп'ютерний стіл, наприклад). У їжі ці мурахи не вибагливі і з величезним задоволенням уплітають фрукти, глюкозу, солодкий сироп, сушений гаммарус та інших комах. Головне - стежте за якістю їжі, що подається, не давайте вашим вихованцям немиті фрукти та уникайте комах з вулиці, т.к. вони можуть бути заражені різними паразитами.