Горбаті кити - одні з найвпізнаваніших велетнів світового океану. Наукова назва цього виду Megaptera novaeangliae, що приблизно перекладається як «великокрилий новоанглієць»: тварина отримала її за неймовірно довгі грудні плавці. Горбач належить до вусатих китів родини смугачевих і зустрічається практично в усіх океанах планети - від холодних приполярних вод до теплих тропічних заток. Попри масивну статуру, ця тварина відома своєю грацією, складними піснями та ефектними стрибками над водою.
Розмір і зовнішній вигляд
Дорослий горбатий кит сягає в довжину від 12 до 16 метрів, а маса тіла становить близько 25-30 тонн. Самки зазвичай трохи більші за самців. Найяскравіша прикмета виду - надзвичайно довгі грудні плавці, які можуть досягати третини довжини тіла, тобто 4-5 метрів. Це найдовші плавці серед усіх китів, і саме вони роблять силует горбача таким упізнаваним. Тіло темне, майже чорне зверху, з білими ділянками на череві та на нижньому боці плавців. Малюнок на хвостовому плавці (лопаті) в кожної особини унікальний, наче відбиток пальця, тому вчені розрізняють окремих китів саме за хвостом. Назву «горбатий» тварина отримала через характерний вигин спини, який вона утворює перед пірнанням.
Міграції - одні з найдовших серед ссавців
Горбачі здійснюють одні з найтриваліших міграцій серед усіх ссавців. Улітку вони годуються в холодних, багатих на їжу водах поблизу полюсів, а на зиму вирушають до теплих тропічних районів, де розмножуються й народжують малят. Загальна відстань такої подорожі в один бік може перевищувати 8000 кілометрів, а деякі популяції долають ще більше. Під час міграції кити майже не харчуються й живуть переважно за рахунок накопичених улітку запасів жиру. Дорогою вони орієнтуються дивовижно точно, з року в рік повертаючись до одних і тих самих ділянок.
Живлення і метод бульбашкової сітки
Горбач - вусатий кит: замість зубів у нього ротова порожнина оснащена пластинами китового вуса, крізь які він проціджує воду, затримуючи дрібну здобич. Раціон складають переважно криль, дрібна зграйна риба та планктонні рачки. Найвідоміша особливість горбачів - полювання методом «бульбашкової сітки». Група китів пірнає під косяк риби й починає випускати кільце повітряних бульбашок, що піднімаються вгору. Ця завіса збиває рибу в щільну масу, і кити разом кидаються вгору з відкритими пащами, захоплюючи одразу величезну кількість здобичі. Такий колективний спосіб полювання вважають одним з проявів складної соціальної поведінки цих тварин.
Знамениті пісні самців
Горбаті кити відомі своєю магічною піснею, що поширюється на великі відстані. Ці послідовності стогонів, криків, шуму та інших досить складних звуків можуть тривати годинами поспіль. Співають переважно самці, зазвичай у сезон розмноження, і вважається, що пісня допомагає привертати самок та спілкуватися з іншими самцями. Найдивовижніше те, що всі самці однієї популяції в певний період виконують схожу пісню, а з часом вона поступово змінюється - тварини ніби спільно оновлюють репертуар. Науковці досі вивчають ці звуки, намагаючись розгадати їхнє повне значення.
Вистрибування з води (брічинг)
Однією з найвидовищніших рис горбачів є брічинг - потужні стрибки, під час яких велетень майже повністю викидає своє тіло над поверхнею води й з гуркотом падає назад. Навіщо кити це роблять, достеменно не відомо. Серед припущень - позбавлення від паразитів, спілкування за допомогою гучного плюскоту, демонстрація сили або просто гра. Крім брічингу, горбачі часто б'ють по воді грудними плавцями й хвостом, створюючи звуки, які чути на значній відстані.
Розмноження
Розмножуються горбаті кити в теплих тропічних водах узимку. Вагітність триває приблизно 11-12 місяців, після чого самка народжує одне маля завдовжки близько 4-5 метрів. Малюк харчується надзвичайно жирним материнським молоком і швидко росте, набираючи вагу день за днем. Мати опікується дитинчам близько року, супроводжуючи його під час першої далекої міграції до годувальних вод. Статева зрілість у горбачів настає у віці приблизно 5-10 років.
Охоронний статус і відновлення популяції
У ХХ столітті через промислове китобійство чисельність горбатих китів скоротилася катастрофічно - деякі популяції втратили понад 90 відсотків особин. Після введення міжнародного мораторію на комерційний вилов у другій половині століття вид почав поступово відновлюватися. Сьогодні багато популяцій горбачів демонструють упевнене зростання, і Міжнародний союз охорони природи (МСОП) оцінює вид загалом як такий, що викликає найменше занепокоєння. Водночас окремі локальні популяції залишаються вразливими, а серед сучасних загроз - зіткнення із суднами, заплутування в рибальських сітках та шумове забруднення океану. Історія горбача вважається одним з найуспішніших прикладів відновлення морського виду.
Якщо вас цікавить підводний світ, почитайте також про інших мешканців моря в нашому розділі про тварин - там ви знайдете матеріали про морських ссавців та риб.
Часті питання
Чому горбатого кита так називають? Через характерний вигин спини, який тварина утворює перед тим, як пірнути. Здалеку цей вигин справді нагадує горб.
Горбаті кити небезпечні для людини? Ні. Це вусаті кити, які харчуються дрібною рибою та крилем і не становлять загрози для людей. Відомі навіть випадки, коли горбачі поводилися з плавцями обережно й допитливо.
Навіщо горбаті кити співають? Пісні виконують переважно самці в сезон розмноження. Найімовірніше, вони допомагають приваблювати самок і підтримувати зв'язок з іншими китами.
Чи вимирають горбаті кити? Раніше виду загрожувало зникнення через китобійство, але після заборони промислу популяції значно відновилися, і сьогодні загальний статус виду оцінюють як стабільний.
