Кубинський удав деревна змія. У довжину досягає 3 метрів, будучи одним із найбільших представників виду. Термін життя від 20 до 30 років.
Кубинський удав має відносно поганий зір, тому повністю покладається на свій язик, яким нюхає повітря.
Клацнувши язиком, Epicrates angulifer підіймає частинки повітря, які потрапляють на орган Якобсона, розташовані на піднебінні, звідки запахи вже інтерпретуються змією.
Основний раціон кубинського удава – це гризуни. Своїй жертві вони не завдають смертельних ран своїми зубами, натомість зуби служать для захоплення їжі, щоб згодом почати обвиватися навколо неї кілька разів й почати душити.
Щоразу, коли жертва видихає, він стискає її ще більше, тим самим здавлюючи ребра, діафрагму, легені та серце аж до їхньої повної зупинки, коли жертва помре від удушення. На відміну від більшості змій, у цих народжується невелика кількість дитинчат.
Самки розмножуються раз на рік. На світ народжується 6 або 7 молодих змієнят, 40 см у довжину.
Розвиток яєць відбувається у тілі матері, вкриті не шкаралупою, а мембраною. Молодняк проривається назовні фактично ще до народження. Вагітність не впливає на їхню маневровість, і при найменшій небезпеці, вони швидко заповзають в укриття.
Багато кубинських удавів гине через пожежі, циклони та інші лиха. Удави до двох метрів часто заповзають на територію міст, де місцеві жителі їх нещадно вбивають, звинувачуючи Epicrates angulifer у тому, що вони їдять курчат та іншу домашню птицю.
У той час як репутація мисливця на свійських птахів сильно перебільшена, кубинський удав є найбільшим наземним хижаком Куби і є основним мисливцем на гризунів. Через що цей удав є ключовим видом на екосистемі острова.
