Афаліна (Tursiops truncatus) - це один з найвідоміших дельфінів у світі і головний герой океанаріумів, документальних фільмів та наукових досліджень. Належить до класу ссавців, підкласу китоподібних, родини дельфінових (Delphinidae) і роду афалін (Tursiops). Рід відомий палеонтологам за викопними рештками віком приблизно 5-7 мільйонів років. Саме афаліну найчастіше уявляють, коли чують слово «дельфін».
Зовнішній вигляд
Тіло афаліни веретеноподібне й обтічне, ідеально пристосоване для швидкого плавання. Спина забарвлена від сірого до темно-сірого чи сіро-зеленого відтінку, а черево світле, майже біле - таке маскування робить дельфіна непомітним і зверху, і знизу. Характерна риса - короткий товстий «дзьоб» (рострум) та вигнута лінія рота, через яку здається, що афаліна постійно усміхається.
Розміри залежать від популяції. Розрізняють два основні екотипи: прибережний і глибоководний. Прибережні афаліни зазвичай дрібніші, з більшими ластами, тоді як мешканці відкритого моря масивніші й краще пристосовані до глибоких занурень у холодну воду. У середньому довжина тіла становить від 2 до 4 метрів, а маса - від 150 до 300 кг, хоча найбільші самці бувають і важчими. Чорноморські афаліни належать до дрібніших і рідко перевищують 3 метри.
Високий інтелект і соціальність
Афаліни - одні з найрозумніших тварин планети. Вони мають великий мозок зі складною будовою кори, добру пам'ять і здатність розв'язувати нестандартні задачі. Дельфіни впізнають себе у дзеркалі - це рідкісна ознака самосвідомості, властива лише кільком видам тварин. Вони користуються знаряддями: наприклад, деякі афаліни надягають на «дзьоб» морську губку, щоб не поранитися під час пошуку їжі на морському дні.
Живуть афаліни групами, і більшість їхнього життя обертається навколо власної зграї, тож це справді соціальні тварини. У групі складаються міцні зв'язки: якщо один дельфін надовго відбивається, його не забувають, а після повернення впізнають і приймають назад. Особливо тісні стосунки між окремими партнерами, які багато чого роблять разом. Малята можуть залишатися з матерями від 3 до 6 років, тобто майже третину свого раннього життя.
Ехолокація
Головний інструмент орієнтації афаліни - ехолокація. Дельфін випромінює серії коротких клацань високої частоти, які відбиваються від об'єктів і повертаються назад. За цим «звуковим відлунням» тварина будує детальну картину простору: визначає розмір, форму, відстань і навіть внутрішню структуру предмета. Так афаліна знаходить рибу в каламутній воді чи в темряві, коли зір майже марний.
Звуки народжуються в носових ходах, фокусуються особливим жировим органом у лобі, який називають «динею», а відлуння вловлюється через нижню щелепу і передається до внутрішнього вуха. Точність ехолокації настільки висока, що дельфін здатний відрізнити предмети, які різняться лише матеріалом чи формою.
Ареал і спосіб життя
Афаліни живуть як у тропічних, так і в помірних водах Світового океану. В Атлантиці їх зустрічають від Норвегії до Південної Африки, у Тихому океані - від Японії до Австралії та Гавайських островів, а вздовж американського узбережжя від Південної Каліфорнії до Чилі. Живуть ці дельфіни й у Чорному морі: тут мешкає окремий підвид - чорноморська афаліна (Tursiops truncatus ponticus), яку можна побачити біля берегів України впродовж усього року.
Афаліни тримаються зграями, склад яких рухливий: тварини досить вільно переходять з однієї групи в іншу. Вони активні і вдень, і вночі. Плавають переважно неквапливо, зі швидкістю 5-11 км/год, але за потреби здатні на короткі ривки до 29-35 км/год. Занурюються глибоко здебільшого заради здобичі і можуть проводити під водою близько 10 хвилин; зафіксована рекордна глибина занурення - 547 метрів. Тривалість життя в середньому близько 20 років, проте окремі особини доживають до 40-50 років. Вік визначають за шарами росту в зубах, схожими на річні кільця дерева.
Харчування
Основа раціону афаліни - риба, а також кальмари і креветки. За добу дорослий дельфін з'їдає приблизно 4-5% маси свого тіла, а самка, що вигодовує малюка, - до 8%. Способи полювання вражають різноманітністю: афаліни заганяють косяки риби до мілини, оглушують здобич ударом хвоста, а іноді збивають рибу в щільну «кулю» і по черзі вихоплюють здобич. Матері навчають малят: дрібнішу їжу вони дають цілою, а більшу спершу розривають на шматки.
Природних ворогів у афаліни небагато. Небезпеку становлять великі акули - тигрова та бича, - але дельфіни часто дають рішучу відсіч і, об'єднавшись, можуть відігнати чи навіть травмувати нападника. Серед відомих водних хижаків можна згадати ще й крокодила Джонстона, хоча його стежки з дельфінами майже не перетинаються.
Комунікація й «мова» дельфінів
Афаліни дуже «балакучі». Вони спілкуються за допомогою свисту, клацань та імпульсних звуків, а також мовою тіла - стрибками, ударами хвоста, дотиками. Найдивовижніше те, що кожен дельфін має власний «підпис-свист» - унікальну мелодію, яку він засвоює ще малям і за якою його впізнають родичі, немов за ім'ям. Дельфіни можуть кликати одне одного цим свистом і навіть звертатися до конкретної особини.
Хоча повноцінною мовою в людському розумінні це назвати не можна, складність і гнучкість звукових сигналів роблять спілкування афаліни однією з найцікавіших комунікаційних систем у тваринному світі.
Стосунки з людиною
Афаліна - той дельфін, з яким людина знайома найкраще. Саме цих тварин найчастіше утримують в океанаріумах і залучають до наукових дослідів та спостережень у морі. Відомо чимало випадків, коли афаліни супроводжували човни, «серфили» на носовій хвилі суден і виявляли явну цікавість до людей.
Водночас варто пам'ятати, що це дикі морські ссавці зі складними потребами, а не домашні улюбленці. Найкраще, що ми можемо для них зробити, - берегти чистоту моря і не заважати їхньому природному життю. Якщо вас цікавлять інші мешканці морів, загляньте також до статті про зелену морську черепаху або перегляньте весь розділ про види тварин.
Охоронний статус
У світовому масштабі афаліна не належить до видів під загрозою зникнення, проте окремі популяції потребують захисту. Чорноморська афаліна занесена до Червоної книги України: її чисельність підірвали промисел минулих десятиліть, забруднення моря, рибальські сіті та шумове навантаження. У водах США всі кити й дельфіни перебувають під захистом Закону про охорону морських ссавців 1972 року і під наглядом Національної служби морського рибальства (NMFS). Точну загальну кількість афалін підрахувати важко: оцінки для окремих регіонів різняться від кількох тисяч до десятків тисяч особин.
Часті питання
Чи є афаліна домашньою твариною? Ні. Це дикий морський ссавець, якому потрібні простір, солона вода і зграя. Тримати афаліну вдома неможливо і неприпустимо.
Чи водяться афаліни в Чорному морі? Так. У Чорному морі живе окремий підвид - чорноморська афаліна, її можна зустріти біля узбережжя України протягом усього року.
Наскільки розумні афаліни? Дуже. Вони мають великий мозок, впізнають себе у дзеркалі, користуються знаряддями і мають власні «імена»-свисти.
Скільки живе афаліна? У середньому близько 20 років, але окремі особини доживають до 40-50 років.
