Північна леопардова жаба (латиною Lithobates pipiens, стара назва Rana pipiens) - одна з найвідоміших амфібій Північної Америки. Саме її частіше за інших показують у шкільних підручниках, а колись мільйони цих жаб вилучали з природи заради «жаб'ячих лапок» і навчальних препаратів. Свою назву вид отримав через розсип темних плям на спині, які нагадують плямистість леопарда. Сьогодні цю жабу нерідко тримають і вдома, в акватераріумі, адже вона невибаглива, активна й цікава у спостереженні.
У 1970-х роках популяція північної леопардової жаби різко скоротилася, особливо в Канаді та на заході США. Причинами вважають забруднення води, вирубування лісів, осушення боліт і хвороби амфібій. Зараз вид не належить до рідкісних, але його історія - хороше нагадування, наскільки амфібії чутливі до стану довкілля.
Зовнішній вигляд
Основний тон тіла - зелений або бурий, залежно від конкретної особини та середовища. По спині та боках розкидані великі темні плями, і кожна з них оточена світлою облямівкою - саме ця деталь відрізняє леопардову жабу від схожих видів. Уздовж спини проходять дві світлі поздовжні складки шкіри (їх називають дорсолатеральними), від світло-кремового до бронзового відтінку. Черевце світле, майже біле.
Розміри середні: довжина тіла дорослої жаби від 7 до 11 см, інколи до 12-13 см. Самки, як правило, трохи більші за самців. Трапляються й особини без плям - це результат природних генетичних мутацій, і в природі такі жаби зустрічаються рідко.
Ареал і спосіб життя
Природний ареал охоплює більшу частину Північної Америки: південь Канади й значну частину США, за винятком тихоокеанського узбережжя та найпосушливіших районів. Жаба тримається біля прісних водойм - ставків, повільних річок, боліт і заплавних лук. Влітку вона нерідко відходить від води й полює у вологій траві, за що отримала другу народну назву - лугова жаба. Це холодостійкий вид: у північних частинах ареалу жаби зимують на дні водойм, у товщі холодної води.
Утримання в акватераріумі
Північній леопардовій жабі потрібен саме акватераріум (напівводний тераріум, або палюдаріум) - з ділянкою чистої води й невеликим суходолом, куди тварина може вибратися. Оптимальне співвідношення - приблизно половина води й половина суші, з пологим виходом на берег. На одну-дві дорослі жаби вистачить ємності від 40-60 літрів; що більше об'єму, то стабільніші умови. Як ґрунт на суходолі підійде кокосовий субстрат або великий обкатаний гравій без гострих країв, зверху - мох сфагнум і живі рослини.
Головна особливість виду в тому, що це не тропічна, а помірна жаба, тож перегрів для неї небезпечніший за прохолоду. Комфортна денна температура - близько 18-24 °C, вночі бажано трохи прохолодніше. Вологість тримають високою, у межах 60-80%. Воду обов'язково відстоюють або дехлорують, тримають чистою й неглибокою в зоні плавання; амфібії дихають і через шкіру, тож брудна вода швидко призводить до хвороб. Корисне м'яке UVB-освітлення й укриття з корчів, рослин та листя, де жаба зможе сховатися.
Догляд за амфібіями має свої нюанси - докладніше про підбір корму й раціон читайте у матеріалі про жабу-диявола Beelzebufo ampinga, а про близьких за умовами утримання земноводних - у статтях про плямисту саламандру та тигрову саламандру.
Годування
У природі леопардова жаба їсть практично все, що рухається й вміщується в рот: комах, павуків, черв'яків, слимаків, дрібних ракоподібних. Великі особини можуть проковтнути й дрібного хребетного. Полює вона з засідки - сидить нерухомо, а потім блискавично кидається на здобич.
У неволі основою раціону є живий корм: цвіркуни, дрібні таргани, дощові й борошняні черв'яки, мотиль. Корм бажано присипати вітамінно-мінеральним порошком з кальцієм. Молодих жаб годують щодня, дорослих - раз на 2-3 дні, невеликими порціями, щоб уникнути ожиріння. Пуголовки, на відміну від дорослих, живляться переважно водоростями та рослинною їжею.
Розмноження
Розмножуються північні леопардові жаби навесні, коли вода прогрівається після зими. Самці збираються біля мілких водойм і видають характерні низькі, схожі на хропіння звуки, приваблюючи самок. Самка відкладає велику грудку ікри - інколи кілька тисяч яєць, - яку прикріплює до підводної рослинності. Через один-два тижні з ікри виходять пуголовки, а повне перетворення на маленьку жабу займає близько двох-трьох місяців. У домашніх умовах розведення можливе, але вимагає імітації зимівлі (охолодження) і досвіду, тож для початківців це радше наступний крок.
Характер
Це рухлива, але полохлива жаба. Вона чудово стрибає й за найменшої загрози тікає у воду, тож тераріум обов'язково накривають кришкою. Північна леопардова жаба - вихованець «для спостереження», а не для рук: у амфібій ніжна, проникна шкіра, і часті контакти з людськими руками для них шкідливі. Брати жабу варто лише за потреби, вологими руками й дуже обережно.
Тривалість життя
У природі північні леопардові жаби живуть у середньому 2-4 роки - надто багато природних загроз. У домашніх умовах, за правильного догляду й стабільних параметрів, вони цілком доживають до 5-8 років і навіть довше.
Чи підходить новачкам
Так, з невеликою поправкою. Північна леопардова жаба невибаглива до корму й досить витривала, тому підійде початківцю як перша амфібія. Але є одна умова: потрібно вміти підтримувати прохолодну, чисту воду й не перегрівати тераріум. Якщо ви готові стежити за температурою й регулярно міняти воду, догляд не складе труднощів. Ще один плюс для новачка - жаба недорога, а раціон з цвіркунів і черв'яків легко купити або розводити самостійно. Головні помилки, яких варто уникати: тепла застійна вода, хлорована водопровідна вода без відстоювання й спроби часто брати жабу в руки.
Часті питання
Чи можна тримати кількох леопардових жаб разом? Так, вид добре живе групою, якщо об'єму акватераріуму й корму вистачає на всіх. Головне - не селити разом жаб дуже різного розміру, бо велика особина може сприйняти меншу як здобич.
Північна леопардова жаба отруйна? Ні, серйозної небезпеки для людини вона не становить. Але, як у всіх амфібій, її шкіра виділяє слиз, тож після контакту слід мити руки й не терти очі.
Яка температура води потрібна? Прохолодна, приблизно 18-22 °C. Це помірний, а не тропічний вид, і теплу застійну воду він переносить погано.
Чим годувати вдома? Живими комахами й безхребетними: цвіркунами, дрібними тарганами, дощовими та борошняними черв'яками, мотилем, з додаванням кальцію та вітамінів.
