Тигровий пітон

Тигровий пітон (Python molurus), якого також називають індійським тигровим пітоном, - велика і сильна змія-констриктор з родини пітонів. Це одна з найвідоміших великих змій Південної Азії: у природі вона зустрічається від Індії до Шрі-Ланки, а в тераріумістиці її цінують за спокійну вдачу і ефектний тигровий візерунок. Темну, більшу форму цього пітона раніше вважали підвидом (Python molurus bivittatus), а сьогодні частіше виділяють в окремий вид - бірманський пітон (Python bivittatus). Нижче зібрано головне про зовнішність, розмір, ареал, утримання, годування, характер і охоронний статус тигрового пітона.

Зовнішній вигляд і тигровий візерунок

Своєю назвою пітон завдячує забарвленню. По світло-коричневому або жовтувато-сірому тлу тягнеться ланцюг великих темних плям з нерівними краями, які нагадують малюнок на шкурі тигра. На голові добре помітна темна стрілоподібна пляма, що йде від носа до шиї, а під оком - характерна темна смуга. Тіло масивне, м язисте, з відносно невеликою головою і чіпким хвостом. Як і всі пітони, тигровий пітон неотруйний: здобич він утримує зубами і вбиває стисканням кілець тіла.

Розмір і вага

Реальні розміри тигрового пітона часто перебільшують. Індійський тигровий пітон (Python molurus) зазвичай виростає до 3-4 метрів, найбільші особини сягають приблизно 4,5 метра. Більша, темна форма (бірманський пітон) буває довшою - до 5-6 метрів, а поодинокі рекордні екземпляри перевищують 6 метрів. Вага дорослих змій найчастіше тримається в межах 20-45 кг, і лише найбільші, добре відгодовані бірманські пітони важать більше. Самиці, як правило, крупніші за самців.

Ареал: Індія, Шрі-Ланка і Південна Азія

Природний ареал тигрового пітона охоплює Південну і Південно-Східну Азію: Індію, Шрі-Ланку, Непал, Бангладеш, а темна форма поширена далі на схід - у М янмі, В єтнамі, на півдні Китаю та островах Індонезії. Змія селиться у вологих джунглях, рідколіссі, на скелястих передгір ях і болотах, майже завжди неподалік від водойм. Тигрові пітони - чудові плавці і можуть залишатися під водою до півгодини. Молоді особини непогано лазять по деревах, а дорослі через велику масу ведуть переважно наземний спосіб життя. У північних, прохолодніших районах пітони на кілька місяців впадають у стан, схожий на сплячку, ховаючись у дуплах, норах і печерах.

Утримання в тераріумі

Тигровий пітон - це змія для досвідчених власників. Головна причина навіть не характер, а розмір і сила дорослої тварини: для неї потрібен великий і міцний тераріум-горизонталь, найкраще від 2 метрів завдовжки для дорослої особини. Обов язкові умови:

• денна температура близько 28-32 C у теплому куті і 24-26 C у прохолодному, нічне зниження на кілька градусів;
• локальний обігрів (термошнур або лампа) із зовнішнім терморегулятором, щоб змія не отримала опік;
• вологість близько 60-70%, регулярне обприскування;
• простора купіль, у якій пітон зможе повністю зануритися, - купання допомагає і під час линяння;
• надійні укриття і міцна кришка, адже сильна змія легко зрушує погано закріплене обладнання.

Якщо ви лише знайомитеся зі зміями, розумніше почати з дрібнішого і спокійнішого виду, наприклад королівського пітона, і тільки потім переходити до великих констрикторів. Більше про базові принципи догляду можна прочитати в нашому розділі про змій.

Годування

У природі раціон складають гризуни, птахи і дрібні ссавці. У неволі тигрового пітона годують гризунами відповідного розміру, а дорослих особин - щурами і кролями. Оптимально давати заздалегідь заморожений, а потім повністю розморожений і зігрітий до температури тіла корм: це безпечніше і для змії, і для самої годівлі живою здобиччю. Молодняк годують частіше, приблизно раз на 5-7 днів, дорослих - раз на 1-2 тижні, орієнтуючись на вагу і активність тварини. Перегодовування і ожиріння - часта помилка власників великих пітонів.

Характер і поводження

Загалом тигровий пітон вважається спокійною і терплячою змією, яка порівняно швидко звикає до рук. Саме через лагідну вдачу цей вид часто беруть для фотозйомки і показових виступів. Але не варто забувати про силу: доросла особина - це кілька метрів м язів, тому працювати з великим пітоном рекомендується вдвох, особливо під час годівлі та пересадки. Різкі рухи, запах корму на руках і стрес можуть спровокувати укус, який у неотруйної змії болючий, але не небезпечний сам по собі. Порівняти цей вид з іншими великими констрикторами можна на прикладі бірманського пітона.

Розмноження

Тигрові пітони - яйцекладні змії. Сезону розмноження зазвичай передує період прохолоднішого утримання, який стимулює тварин. Після спарювання самиця відкладає велику кладку, нерідко кілька десятків яєць, обвиває її кільцями тіла і насиджує, злегка підвищуючи температуру за рахунок м язового тремтіння. Інкубація триває близько двох місяців. У домашніх умовах успішне розведення великих пітонів під силу лише підготовленим тераріумістам.

Охоронний статус (CITES)

Через скорочення природних місць проживання і виловлювання чисельність диких популяцій знизилася. Індійський тигровий пітон (Python molurus) занесений до Додатка I CITES - це найсуворіший рівень охорони, що фактично забороняє комерційну торгівлю дикими особинами. Темна форма (бірманський пітон) внесена до Додатка II. Тому тварин для утримання беруть тільки з легального розведення в неволі, з відповідними документами. Розведені особини до того ж краще пристосовані до життя поруч з людиною.

Часті питання

Тигровий пітон отруйний? Ні. Це неотруйна змія-констриктор, яка вбиває здобич стисканням, а не отрутою.

Якого розміру виростає тигровий пітон? Індійський тигровий пітон зазвичай досягає 3-4 метрів, темна (бірманська) форма буває довшою - до 5-6 метрів.

Чи підходить тигровий пітон новачкам? Швидше ні. Через розмір і силу дорослої змії його рекомендують уже досвідченим власникам. Початківцям краще підійде дрібніший вид.

Чим годувати тигрового пітона? Гризунами відповідного розміру, дорослих - щурами і кролями, найкраще розмороженим кормом. Частота залежить від віку: молодняк частіше, дорослих раз на 1-2 тижні.