Myrmica rubra, або руда мірміка, - це дрібна руда мураха, яку в Європі часто називають європейською вогняною мурахою. Головна її особливість, яка відрізняє мірміку від більшості видів для формікарія, - справжнє жало. На відміну від тих же Lasius чи Camponotus, ці мурахи не бризкають кислотою, а жалять, тож поводитися з колонією треба уважніше. При цьому вид цікавий саме для спостереження: колонія полігінна, активна й будує розгалужену мережу ходів. Нижче розберемо, як утримувати руду мірміку вдома й на що звернути увагу новачкові.
Зовнішній вигляд
Робітники мірміки невеликі, приблизно 4-5 мм, матка більша - близько 5,5-7 мм. Виражений поліморфізм відсутній, тобто робітниці приблизно одного розміру, на відміну від жнеців Messor structor з їхніми великими солдатами. Забарвлення переважно руде, від якого й пішла народна назва, але трапляються особини від жовтуватого до темно-бурого відтінку.
Найважливіша анатомічна деталь - жало на кінці черевця. Укус мірміки відчутний, схожий на легкий опік кропивою, і в цьому вона нагадує справжніх вогняних мурах, хоч і значно слабша за них. Для більшості людей це неприємно, але безпечно. Втім, якщо у вас є алергія на укуси комах, будьте обережні й за появи набряку, висипу чи утрудненого дихання одразу зверніться до лікаря.
Ареал
Myrmica rubra - типовий палеарктичний вид з дуже широким ареалом. Ці мурахи заселили майже всю Євразію: від Португалії до Далекого Сходу, від північних лісів до південних степів. В Україні вид звичайний і трапляється повсюдно - у лісах, на луках, у парках і навіть у міських дворах. Гнізда мірміка облаштовує в ґрунті, під камінням, у трухлявій деревині та моховому дерні. Саме через доступність в Україні колонію нескладно знайти або придбати.
Устрій колонії
Колонія рудої мірміки полігінна - в одному гнізді мирно уживаються дві й більше повноцінних маток. Це помітно впливає на утримання: колонія розвивається швидше й стабільніше, бо кладку веде відразу кілька самиць. Ще одна риса виду - схильність до розселення: одна родина може займати кілька гнізд поряд, з'єднаних ходами, і за потреби швидко переносити розплід з місця на місце. У формікарії це виявляється в тому, що мірміки охоче освоюють увесь наданий об'єм камер.
Формікарій і арена
Оскільки мурахи дрібні, формікарій підбирають з тонкими, невисокими камерами - добре підходять гіпсові та акрилові моделі з дрібним ходом. Молоду колонію з маткою спершу тримають у пробірці з водним затвором і переселяють у формікарій, коли з'явиться перший десяток робітниць. Арену з'єднують із гніздом трубкою; на арені розміщують поїлку, корм і трохи декору.
Головна складність - утримати дрібних і рухливих мурах усередині. Верхній край арени обробляють протипобіжним бар'єром: тальком з розчином або спеціальною антипобіжкою на основі ПТФЕ. Кришку краще мати щільну, з вентиляцією через дрібну сітку. Якщо ви лише обираєте перший вид, порівняйте мірміку з простішими варіантами в матеріалі про те, які види мурах підходять новачкам.
Температура й вологість
В активний сезон комфортна температура для колонії - близько 22-25 градусів. Спеціальний підігрів зазвичай не потрібен, достатньо кімнатного тепла, а невеликий градієнт мурахи створять самі, переносячи розплід у зручнішу зону. Вологість у гнізді підтримують помірно-високу, орієнтовно 60-70 відсотків, зволожуючи бік гіпсового модуля або камеру пробірки. Арену тримають сухішою, з окремою поїлкою, щоб мурахи самі обирали, де їм комфортніше.
Обов'язкова діапауза (зимівля)
Це помірний вид, тому діапауза для нього обов'язкова, а не бажана. Восени, орієнтовно з листопада, колонію поступово охолоджують і на 2-3 місяці переносять у прохолодне місце з температурою приблизно від +5 до +12 градусів - підійде нижня полиця холодильника, засклений балкон чи льох. У цей період мурахи майже не їдять, лише зрідка перевіряють поїлку з водою. Навесні колонію так само поступово повертають у тепло. Без зимівлі мірміка живе, але з року в рік слабшає: матки виснажуються, кладка зменшується, і колонія зрештою згасає. Тому холодне місце для зимівлі варто продумати ще до того, як заводити цей вид.
Годування
Раціон мірміки, як і в інших мурах, складається з двох частин. Вуглеводи вони отримують із солодкого - підійде цукровий сироп або медова вода в поїлці, це джерело енергії для робітниць. Білок потрібен для вирощування розплоду й маток: колонії дають комах - дрозофіл, цвіркунів, дрібних тарганів, шматочки борошняного черв'яка. Корм краще подавати свіжим і прибирати залишки, щоб на арені не заводилася цвіль і кліщі. У період діапаузи білок не дають зовсім, лишають тільки воду. Схожий підхід до годування описаний і в статті про чорну садову мураху Lasius niger.
Плюси й мінуси для новачка
Серед плюсів - доступність в Україні, цікава полігінна колонія з кількома матками, активність і невибагливість до підігріву. Мірміка наочно демонструє, як мурахи будують мережу ходів і переносять розплід.
Мінуси теж є, і їх варто врахувати. По-перше, мурахи жаляться, тож обслуговувати арену треба акуратно. По-друге, дрібний розмір робить їх вправними втікачами - без надійного бар'єра колонія розповзеться. По-третє, обов'язкова діапауза потребує прохолодного місця й дисципліни. Через це багато кіперів радять починати зі спокійніших видів, наприклад із жнеця Messor structor, а до мірміки повертатися вже з досвідом.
Часті питання
Чи боляче жалить руда мірміка? Укус відчутний і схожий на легкий опік кропивою, але для більшості людей безпечний. За наявності алергії на укуси комах будьте обережні й зверніться до лікаря, якщо з'явиться сильна реакція.
Чи можна обійтися без зимівлі? Ні. Це помірний вид, і без діапаузи колонія поступово слабшає та згасає. Прохолодне місце для зимівлі краще передбачити заздалегідь.
Скільки маток тримати в колонії? Вид полігінний, тож дві й більше маток - це норма. Кілька самиць пришвидшують розвиток родини.
Чи підходить мірміка для першого формікарія? Це радше вид для тих, хто вже має базовий досвід. Новачкам простіше почати зі жнеця чи чорної садової мурахи, а до мірміки перейти пізніше.
