Опис виду Myrmica rubra (Руда мирміка)
![]()
Мирміка належати до дрібних видів мурах, чого не скажеш про ареал проживання. Ці рижики змогли заселити практично всю Євразію. Вони живуть як у Португалії, так й у В'єтнамі, чудово почуваюся в таких різних кліматичних зонах. Їхній рідний дім й північні ліси та південні степи та тропічні джунглі. Своє гніздо Myrmica rubra облаштовують у ґрунті, під каменями, в трухлявій деревині та мохових купинах. Часом їх можна зустріти й в дуже незвичайних місцях: поливальні шланги, іржаві банки, й навіть у смітнику. Цей вид мурах не найчастіший у колекціях, та й досить агресивний, тому тим, хто тільки збирається заводити першу колонію, я б порадив придивитися до інших видів, наприклад Messor structor, Сamponotus nicobarensis або Lasius niger.
Розміри, забарвлення
Мурахи цього виду не відрізняються великими розмірами, та й поліморфізм у них не такий яскравий, як у Messor structor, тому робітники народжуються невеликих розмірів, всього 3-5мм. Матка також не велика й знайти особину більше 6мм не просто. Свою назву цей вид отримав не випадково. Мурахи й справді мають яскраве, руде забарвлення. Також, зустрічаються особини й інших забарвлень, що варіюється від жовтого, до чорно-бурого.
Організація колонії Myrmica rubra
Сім'ям даного виду властива полігінія, а відповідно в одній колонії можуть вільно уживатися дві й більше матки. Одна й та ж колонія здатна селитися в кількох гніздах, віддалених один від одного на невеликі відстані, що дозволяє організовувати велику колійну підземну та наземну мережу, та забезпечувати велику виживаність шляхом швидкої мобілізації. Самі гнізда діляться на постійні та тимчасові. Тимчасові гнізда використовуються як ясла для розплоду, або відводяться під харчові склади.
Особливості виду Myrmica rubra
Руді мирміки, попри свої невеликі розміри, є дуже непоганими мисливцями, а наявність отруйного жала приносить свою особливість та інтерес у спостереженні за цим процесом. Вони є досить близькими родичами для мурах виду Messor structor, але на відміну від женців, мирміки дуже спритні та досить агресивні. Фуражири-одиначки без особливих проблем можуть впоратися з дрібними комахами, а група таких "малюків", з легкістю пустять на сашимі та великих сороконіжок та жуків. Їхня тактика проста й невигадлива, але являє собою вищу форму ефективності. Поки одна частина намагається розтягувати за кінцівки свою жертву в різні боки, інша половина шукає ділянки зчленувань, що оголилися, та активно застосовують своє отруйне жало, вражаючи свою жертву великою кількістю уколів. На відміну від бджоли, мурашине жало не має такого серйозного недоліку, як одноразовість, завдяки цьому десятки й сотні найдрібніших голок пронизують жертву кожну секунду, впорскуючи все більше отрути. Для людини, отрута Рудої мирміки не небезпечна, але дуже відчутна, вона викликає неприємне печіння та біль, що ниє. Варто розуміти, що ніхто не може знати напевно, чи є у нас алергія на мурашину отруту, адже якщо вона присутня, то навіть укус маленького мураша здатний вбити. У 4% випадків, після укусу мурахи, настає смерть від анафілактичного шоку. Тому варто пам'ятати про власну безпеку, й не пхати зайвий раз голі руки, до цих безстрашних забіяків.
Рекомендації щодо догляду Myrmica rubra
Myrmica rubra потрібна зимівля. У природі, вони закопуються глибоко під землю, а в домашніх умовах досить виставити формкарій в холодильник, або восени-взимку на балкон, та протримати їх у стані зниженого температурного режиму +8-13 градусів близько півтора-двох місяців. Селити їх можна без особливих проблем у будь-яких типах формикаріїв, крім дерев'яних. Вологість варто підтримувати у трохи підвищеному значенні: 70-75%, а найкращою температурою буде діапазон +20-23 градусів. Вищі значення температури здатні значно скоротити тривалість життя. А температури вище 30 градусів взагалі здатні підвищити рівень смертності до такої планки, що почнеться сильний спад. У жодному разі не можна піддавати колонію впливу прямих сонячних променів, це пересушить формикарій, а волога швидко випарується з самих мурах й вони загинуть. Також, не варто ставити формикарій поряд з акустичними системами та на поверхні з частою вібрацією (комп'ютерний стіл, наприклад). Що їдять ці мурахи? Да все! У їжі ці малюки взагалі не вибагливі та з величезним задоволенням уплітають фрукти, глюкозу, солодкий сироп, сушений гаммарус та інших притиснених комах. Особливу роль варто приділити солодким сиропам та глюкозі, т.к. необхідні вуглеводи вони отримують саме із солодкого. Головне - стежте за якістю їжі, що подається, не давайте вашим вихованцям немиті фрукти та уникайте комах з вулиці, т.к. вони можуть бути заражені різними паразитами.
