Serviformica cunicularia (Степова прудка мураха)

Serviformica cunicularia, або степова прудка мураха, - один з найзручніших видів для першого формікарія. Це витривала, рухлива і невибаглива мураха середнього розміру, яка мешкає у степах та лісостепу, зокрема на території України. Новачки цінують її за спокійну вдачу, цікаву поведінку на арені та за те, що колонія прощає дрібні помилки в догляді. Правильна латинська назва виду - Formica (Serviformica) cunicularia: Serviformica тут не окремий рід, а підрід усередині роду Formica.

Зовнішній вигляд Serviformica cunicularia

Це мураха середнього розміру з рудувато-бурим забарвленням. Робочі особини мають довжину приблизно 4,5-7 мм, матка більша - до 9-10 мм. Голова і черевце зазвичай темні, від темно-сірого до майже чорного, а груди (мезосома) руді або рудувато-коричневі, через що мураху легко впізнати. Поліморфізм у виду слабкий: помітних солдатів немає, робочі відрізняються лише незначно. Назва «прудка» цілком виправдана - комахи справді швидко бігають і жваво реагують на рух.

Ареал: степи, є в Україні

Вид поширений у помірному поясі Європи та Азії. Він тяжіє до відкритих сухих біотопів - степів, лук, узлісь, схилів, часто селиться під камінням і в ґрунті. Гнізда невеликі й непомітні, а фуражири розходяться поодинці, а не щільними стежками. Ця звичка добре помітна і в неволі: мурахи досліджують арену розсіяно, кожна сама по собі. В Україні степова прудка мураха звичайна у степовій та лісостеповій зонах, тож це наш місцевий вид, добре пристосований до сезонного клімату з теплим літом і холодною зимою. Саме тому в неволі йому потрібен той самий річний ритм, що й у природі.

Колонія: моногінна сім'я

Зазвичай колонія моногінна, тобто з однією маткою. Сім'я невелика за мірками мурах: у сталому стані це кілька тисяч особин, найчастіше три-п'ять тисяч. Матка засновує гніздо напівклаустрально - на відміну від Lasius чи Camponotus, вона не здатна виростити перших робочих виключно за рахунок власних запасів, тому на етапі заснування її потрібно потроху підгодовувати. Це ключовий момент, який часто пропускають новачки.

Утримання: формікарій та арена

Молодій колонії підійде компактний формікарій (гіпсовий, акриловий або система пробірка + арена), а зі зростанням сім'ї об'єм гнізда збільшують. Обов'язково потрібна арена - відкрита зона для годування, прогулянок і викидання сміття. Стінки арени змащують рідким фторопластом або олією, щоб мурахи не втекли. На арену кладуть дрібний ґрунт, гілочки, камінці - активним фуражирам корисне збагачене середовище. Найпростіший старт - матка у пробірці з водяним затвором: туди наливають воду, відділяють її ватним тампоном, і матка вирощує перших робочих. Коли з'являться робочі, пробірку під'єднують до невеликої арени, а згодом переселяють колонію у повноцінний формікарій.

Температура та вологість

В активний сезон гніздо тримають з невеликим підігрівом: у теплому куті близько 24-28 °C, решта простору прохолодніша, щоб мурахи самі обирали комфортну зону. Арена може бути за кімнатної температури. Вологість помірна: у гнізді роблять градієнт - один куток зволожений, решта суха. Перезволоження небезпечніше за пересушування, бо провокує плісняву й кліщів. Свіжа вода в поїлці або зволоженій ватці має бути завжди.

Діапауза - обов'язкова

Це помірний вид, тому зимова діапауза для нього не забаганка, а необхідність. Без періоду спокою матка з часом виснажується, а колонія слабшає. Пізньої осені колонію поступово охолоджують і на 2-3 місяці розміщують при 8-15 °C - підійде нижня полиця холодильника, льох чи прохолодний балкон без морозу. Під час діапаузи мурахи майже не активні, корм майже не потрібен, але волога має зберігатися. Навесні температуру піднімають так само поступово.

Годування

Раціон складається з двох частин. Вуглеводи - це цукровий сироп, медова вода або спеціальні мурашині «желе»; їх дають у поїлці постійно, бо це паливо для дорослих особин. Білок потрібен для вирощування розплоду: підійдуть цвіркунки, таргани, борошняні хробаки, мушки дрозофіли - живі або свіжозаморожені та розморожені. Комах дають дозовано, кілька разів на тиждень, а залишки прибирають, щоб не заводилася пліснява. Під час заснування колонії не забувайте підгодовувати матку.

Активність і характер

Степова прудка мураха рухлива й дуже цікава у спостереженні: фуражири активно досліджують арену, спритно полюють і швидко реагують на здобич. До людини вид не агресивний і практично не кусає боляче. Мураха може лише злегка вщипнути жвалами, отже утримання безпечне навіть для домашнього спостереження з дітьми під наглядом дорослих. Цікава деталь біології: спокійні Serviformica нерідко стають господарями для тимчасових соціальних паразитів - маток інших видів Formica, які захоплюють гніздо. У домашньому формікарії, зрозуміло, така загроза відсутня.

Поради новачкам

Починайте з однієї матки або невеликої колонії і не поспішайте з великим гніздом - тіснота на старті комфортніша за порожнечу. Пам'ятайте про напівклаустральне заснування і підгодовуйте матку. Не пропускайте діапаузу. Тримайте вологість помірною і не заливайте гніздо. Якщо це ваш перший досвід, корисно порівняти умови з іншими простими видами - наприклад, з Lasius niger (чорна садова мурашка), яка засновує гніздо повністю самостійно, або з Myrmica rubra. Для наступного кроку підійде і Monomorium pharaonis.

Часті питання

Serviformica cunicularia підходить новачкам? Так, це один з найкращих стартових видів: він витривалий, невибагливий і прощає дрібні помилки. Головне - не забути про діапаузу і про підгодівлю матки на етапі заснування.

Чи обов'язкова діапауза? Так. Це помірний вид, і без 2-3 місяців зимового спокою при 8-15 °C колонія поступово слабшає, а матка виснажується.

Скільки живе колонія і наскільки вона велика? Сім'я моногінна, зазвичай до 3-5 тисяч особин. Матка за належного догляду живе багато років, тож колонія розрахована на тривале спостереження.

Чим годувати степову прудку мураху? Постійно - цукровий сироп або медова вода, і кілька разів на тиждень білок: цвіркунки, таргани, борошняні хробаки чи мушки. Комах дають дозовано і прибирають залишки.